Розуміючи необхідність індустріального розвитку України, радянськими фахівцями було розроблено план електрифікації основних промислових районів нашої країни, що на той час входила до складу СРСР. Відомий Дніпрогес, що працює і донині, став першою гідроелектростанцією, яку будували 12000 фахівців з усього Союзу. Згодом на території України було збудовано десятки ГЕС, що забезпечували дешевою електрикою міста та потужності індустріальних об'єктів.
Каховська гідроелектростанція, будівництво якої розпочали в 1950 році, за розміром та потужністю ввійшла в десятку найбільших ГЕС України. Масштаби будівництва вражали розмірами. Для забезпечення проживання персоналу та обслуговування потреб гідроелектростанції, спеціально, паралельно з греблею, будувалось місто Нова Каховка. Дамба висотою 30 метрів та протяжністю 3850 метрів, надійно перекрила могутній потік Дніпра, і стала останньою сходинкою Дніпровського каскаду гідроелектростанцій. Слід зазначити, що гребля Каховської ГЕС - унікальна інженерна споруда, адже вона споруджена на м’яких ґрунтах, а водозливна гребля, довжиною 447 метрів обладнана 28 водозливними отворами. Оскільки бетонні споруди розташовані на дрібнозернистих пісках, вперше в історії було застосоване інженерно - технічне рішення, що передбачало пониження ґрунтових вод і розроблено технологію намиву земляної греблі. Надійність греблі дозволила налагодити автомобільне та залізничне сполучення через дамбу ГЕС.
Вже в 1955 році, виконуючи п'ятирічний план, було запущено перший агрегат станції, і протягом наступного року в експлуатацію було здано всі агрегати ГЕС. Устаткування електростанції було виготовлено вмілими руками українців харківських та запорізьких заводів. Почалось наповнення дніпровською водою штучного водосховища. В результаті підйому рівня води на 16 метрів, під затоплення потрапили 257 000 Га унікальних Дніпровських плавнів, сільське господарство назавжди позбулись тисяч гектарів родючих земель, під водою опинились 90 сіл, сотні недосліджених пам'ятників історії України.
