Транзит російського газу через територію України продовжується: чому це відбувається й коли припиниться

Транзит російського газу через територію України відігравав і продовжує відігравати важливу роль у постачанні газу до країн Європи. Вона була транзитною країною для російського газу, який надходив до Європейського Союзу. Цей транзитний шлях був основним каналом постачання газу до країн ЄС з Росії. Значна частина європейських країн отримувала газ саме через українські газопроводи.

Що таке транзит взагалі?

Транзит газу через країну – це процес перекачування природного газу із джерел постачання до кінцевих споживачів за допомогою газотранспортної інфраструктури, яка проходить через територію конкретної країни. Такий транзит може мати важливий вплив на економіку та геополітичне положення країни, через яку прокладено газопроводи. Сам процес визначає стабільність постачань та сприяє розбудові інфраструктури та транзитних маршрутів. 

Але російсько-українська війна, що триває з 2014 року внесла свої корективи й стала головною підставою для того, аби Україна зупинила цей транзит. Торішнє повномасштабне вторгнення РФ було вагомою причиною аби прискорити його завершення. Але чомусь досі цього не відбулося. 

Російські газопроводи, що проходять через Україну

«Союз» (Ухансько-Ужгородський газопровід)

Газопровід «Союз» починається на північному сході Росії, у місті Уханськ (біля кордону між РФ та Казахстаном), і завершується на заході України, у місті Ужгород, що на кордоні зі Словаччиною та Угорщиною. Газопровід проходить через всю територію України та Європи. Має значну потужність для транзиту газу. На різних ділянках та в різні роки його потужність, у зв'язку з монтажем нового устаткування, дещо збільшувалася, але загалом газопровід здатний транспортувати ще більші обсяги газу. Проходить газопровід через кілька транзитних країн, зокрема через Україну. Це забезпечує Росії можливість постачання газу до країн Європи.

Вздовж маршруту «Союз» існують інтерконектори, які дозволяють вивозити частину газу до прилеглих країн. Це є важливою функцією для забезпечення регіональної енергетичної безпеки. У зв'язку з геополітичними подіями та конфліктом між Росією та Україною, транзит газу через Україну часто стає об'єктом напруги та предметом дипломатичних узгоджень. Не зважаючи на війну, що триває понад дев’ять років транзит російського газу та нафти через українські території продовжується й досі.

Транзит газу через Україну має важливе економічне значення для країни, оскільки надходження від транзиту становлять певну частину бюджетних доходів. Загалом, газопровід «Союз» є важливим компонентом енергетичної інфраструктури, що забезпечує транзит російського газу до Європи через Україну.

«Братськ» (Ямбурсько-Братський газопровід)

Бере свій початок газопровід «Братськ» в Ямбурзі на півночі Росії та завершується в Братську, що також знаходиться на півночі Росії, на кордоні з Казахстаном. Газопровід проходить через територію Росії та України.

Основною транзитною країною для цього газопроводу є Україна. Газопровід перетинає українську територію і далі виходить до країн Європи.

Вздовж маршруту «Братськ» також існують інтерконектори, які дозволяють вивозити частину газу до сусідніх країн. Як і у випадку з іншими газопроводами, транзит газу через Україну досі він не припиниться, та продовжує залишатись  об'єктом напруги та дипломатичних переговорів між Росією, Україною та країнами Європи.

Газопровід «Трансбалканський»

Газопровід «Трансбалканський» є важливою газотранспортною магістраллю, яка сполучає Росію з країнами Південно-Східної Європи через територію України, Румунії та Болгарії. Офіційно він відомий як «Південний коридор» або «Трансбалканський газопровід». Цей магістральний шлях відіграє важливу роль у забезпеченні постачання газу до різних регіонів Європи.

Бере свій початок він на газокомплексі Грозненського газового об'єднання в Росії та через Україну доходить до кордону Румунії. Далі він через Румунію долає Карпати й прямує до Болгарії, де з'єднується з магістралями, котрі ведуть до Греції та Туреччини. Газопровід пролягає через три транзитні країни: Україну, Румунію та Болгарію. Кожна з цих країн відіграє важливу роль у забезпеченні транспортування газу на захід. Тому будь-який збій в одній з цих країн може порушити постачання газу. 

Даний газопровід спроєктований для транзиту та постачання газу з Росії до країн Південно-Східної Європи. Він також може відігравати роль додаткового постачання газу до країн Центральної та Східної Європи.

Транзит газу продовжується 

Попри повномасштабну війну, Україна досі продовжує транзит газу з країни-агресора, котра щоденно проводить терористичні акти проти українців. Зараз щороку перекачують близько 13 млрд куб. м газу, про те як за контрактом зазначено 40 мільярдів кубометрів. 

Але Україна готова повністю припинити транзит вже наступного року, як тільки закінчиться контракт, а можливо й ще швидше.

Повідомив це Сергій Макогон — ексдиректор компанії «Оператор ГТС». 

Як він зауважив, зараз російський газ до ЄС проходить транзитом через Україну в об’ємі близько 37 млн куб. м за день. Головними країнами, що отримують цей газ є Словаччина, Італія та Австрія. На продовження контракту щодо транзиту газу, термін якого закінчується в грудні 2024 року, шанси надзвичайно низькі: Київ та Москва не дійдуть до спільного рішення. Свої прогнози оголосив також український міністр енергетики Герман Галущенко, давши інтерв’ю Financial Times. Як зауважив міністр, до кінця наступного року, припиниться транзит російського газу до ЄС одним з останніх шляхів.  Підписувати новий контракт з «Газпромом» Україна не планує. 

Тогорічне рішення РФ зменшити транзит газу до ЄС призвело до енергетичної кризи, тим самим спровокувавши підвищення вартості життя для населення та початку інфляційних процесів. 

В результаті перекриття декількох маршрутів постачання, українські газопроводи продовжували працювати, але перекачували російський газ вже в менших об’ємах. Консалтингова компанія ICIS опублікувала дані, де було вказано, що Австрія отримала тільки 50% газу, що був доставлений через Україну, а Словаччина 95% від запланованих показників.

Як зауважив Герман Галущенко, Європейський Союз відносно готовий до зниження подальшого постачання газу. Європа вже має практичний досвід до подібних знижень в постачаннях енергоносіїв. Росія підступно використовує природні ресурси, як політичні важелі впливу. ЄС розгорнув роботи по пошуках нових джерел енергії, на боротьбу з енергетичною кризою виділено 600 млрд євро, з яких майже половина припала на Німеччину — найбільшу економіку ЄС та головного імпортера російського газу до війни.

Іншим та єдиним трубопроводом, завдяки якому відбувається транзит російського газу до ЄС є «Турецький потік». Імпорт газу до Європи, у травні, складав близько 3%.  Міністр енергетики України допускає, що політики в ЄС забажають аби Україна таки підписала знову контракт з Росією. Адже у 2019 році європейська делегація виступила посередником в переговорах між Україною й Росією. 

Європа планує знову стати посередником в нових переговорах, проте, як стверджують аналітики – це практично неможливо. Комісія ЄС не коментувала чи буде намагатися ініціювати переговори стосовно підписання нового газового контракту.    

На фоні «критично низьких» постачань газу з РФ, у квітні «Газпром» заявив, що враховуючи попит Азії, транспортування газу в ЄС на опалювальний період 2023-2024 року буде суттєво зменшено. Через це минулого року ціни на газ в Європі значно підвищилися, адже Росія також пообіцяла зменшити транзит у Молдову. Таким чином, українські газопроводи залишились єдиним реальним шляхом постачання газу в Європейський Союз. Торік ЄС вклав багато грошей в імпортування скрапленого природного газу (СПГ). На фоні повномасштабного вторгнення Росії в Україну транзит газу в ЄС значно скоротився, тому об’єми його зберігання скрапленого газу в сховищах значно збільшились. Отже, Європа уникнула «газового шантажу» з боку РФ.

Чому це досі відбувається?

За рік до повномасштабного вторгнення, у 2021 році, РФ змогла експортувати близько 150,2 млрд кубометрів газу. Тоді середня його вартість була 274 доларів за 1000 куб. газу. Як вказують дані з російської Федеральної митниці, РФ тоді заробила понад 55 мільярдів доларів.

З початку цього року ЄС отримав від Росії значно менше блакитного палива, тобто з мирного березня 2021 р.по березень 2023 р. постачання російського газу в Європу впали на 74%. 

Тільки за допомогою України РФ зуміла переправити до Європи близько 42 мільярдів куб. газу й отримав за це орієнтовно 12 мільярдів доларів. Росія немає змоги аби змінити маршрут транзиту.

Альтернативні газові маршрути можуть транзитувати до 110 млрд кубометрів газу.

«Північний потік-2» РФ будувала 4 роки й вклала в це будівництво чималі кошти – 10,5 мільярдів доларів. Знову ж таки, замінити об’єми газотранспортної системи України не в його силах, адже максимальний обсяг який він може транспортувати за рік – це тільки 55 мільярдів куб. газу. 

Відповідно до контракту, що нині діє, між «Газпромом» й «Нафтогазом», Росія має сплатити до бюджету України у 2024 році більше ніж сім мільярдів доларів. У 2022 році сума була близько 1,2 мільярда доларів, зауважує «Нафтогаз». Росія регулярно виплачує кошти за транзит й під час війни також. 

Україна має змогу продовжувати транспортувати газ в українські міста та села, адже російський газ вберігає українську газотранспортну систему від обстрілів. Адже в України немає окремих труб для транзиту газу за кордон й транспортування його по країні.

Транзит російського газу є важливим джерелом доходів для України завдяки транзитним платежам та комісіям. Проте цей процес супроводжується складнощами, адже російсько-українська війна триває вже не один день, провокуючи технічні проблеми на газотранспортній системі та нестабільність енергетичного ринку. Зокрема, суперечності та перерви у постачанні газу між Росією та Україною можуть вплинути на транзит та призвести до енергетичних криз у світі.

Реформи у сфері енергетики та розвиток альтернативних джерел можуть сприяти збалансованому та стабільному енергетичному майбутньому країни. Україна, як транзитна країна для російського газу, водночас має можливість зміцнити свою позицію як гравця на світовому енергетичному ринку, використовуючи при цьому свою газотранспортну інфраструктуру для транзиту газу з інших джерел. Це може стати частиною стратегії розвитку, спрямованої на збільшення конкурентоспроможності та стійкості українського енергетичного сектору.

Висновки 

Транзит російського газу через Україну відіграє важливу роль в економіці країни, але також має свої ризики та виклики. Ось деякі аспекти того, як транзит газу впливає на економіку України:

• Бюджетні надходження

Транзит газу є джерелом доходів для державного бюджету України. Україна отримує певну суму грошей за кожен кубометр транзитивного газу. Ці надходження можуть бути важливим джерелом бюджетних коштів для фінансування різних сфер, включаючи інфраструктурні проєкти та соціальні програми. 

• Енергетична безпека

Транзит газу дозволяє Україні підтримувати свою енергетичну безпеку, оскільки це дає можливість забезпечувати постачання газу до європейських країн і отримувати дохід від транзиту.

• Робочі місця та інфраструктура

Транзитний газопровід забезпечує робочі місця для тисяч українців, які займаються обслуговуванням та підтримкою газотранспортної інфраструктури. Це також створює попит на послуги та товари, пов'язані з енергетичним сектором. 

• Політичні конфлікти

З іншого боку, транзит газу через Україну може бути фактором впливу під час політичних та геополітичних конфліктів між Росією та Україною. В минулому такі конфлікти призводили до призупинення постачання газу, що може спричинити збитки й для української економіки.

• Диверсифікація економіки

Залежність від транзиту газу також може затримувати розвиток інших галузей економіки, оскільки значна частина доходів може залежати від цього джерела. Розширення і диверсифікація економіки може стати важливим завданням для України.

Отже, транзит російського газу для України є складним питанням, яке вимагає уважного балансу між економічними, енергетичними та геополітичними інтересами. Розвиток альтернативних стратегій транзиту та диверсифікація енергетичного портфеля можуть допомогти країні забезпечити більш стійку та безпечну енергетичну систему на майбутнє.