Вплив війни на економіку України

Розпочата агресія проти суверенної держави Україна, збройне захоплення частини її територій, руйнування та знищення будівель та підприємств призвели до важких наслідків, які позначились на економіці країни.

Відповідно до оцінки наслідків війни, спільно підготовленої Світовим банком, Єврокомісією та урядом України, широкомасштабні руйнування призвели до наслідків, які будуть впливати на подальший розвиток економіки країни ще протягом десятків років. Вартість відбудови народного господарства та знищених житлових комплексів, транспорту, торгових та промислових будівель сягає астрономічних значень, а людські втрати та знищені культурні цінності взагалі не піддаються оцінці.

Економіка України зіткнулась з небувалими обставинами, за яких на фоні постійної збройної відсічі кровожерливим загарбникам, потрібно зберігати та відновляти економіку до довоєнного стану, того часу, коли показники розвитку української економіки, за даними Світового банку, мали позитивні оцінки. Руйнівний вплив на економіку України можна підтвердити цифрами, згідно з якими, тільки за один квартал ВВП України падав до 37%, в порівнянні з попередніми показниками.

В інтерв'ю, яке дала віцепрезидентка Світового банку у справах регіону Європи та Центральної Азії Анна Б'єрде для «Deutche Welle», український народ не тільки захищає Європу від російської навали, але й починає відбудовувати зруйновану інфраструктуру. Цілком зрозуміло, що без налагодженого ринку капіталу та міцного банківського сектору позитивних змін чекати годі, і уряд України чудово це розуміє.

Розроблено певні програми, які на даний час втілюються в життя, зокрема економістами та фахівцями банківської справи, дотримуючись запланованих планів приватизації низки великих державних банків, проводять комплексні оцінки якості активів банківського сектору (asset quality review - AQR), також розроблені ефективні рішення з питань незайнятих кредитів.

Завдяки цим програмам, після оцінки активів було закрито біля сотні банків, а такий відомий банк-кредитор, як «ПриватБанк» - націоналізовано. Реформа банківського сектору, його деолігархізація стали експліцитними пріоритетами. Про спроможність банківської системи України протистояти зовнішньому тиску говорить той факт, що від початку війни ринок залишили тільки 6 банків. Якщо взяти до уваги, що половина з них (МР Банк (Сбербанк), Промінвестбанк, приватний Банк Форвард) були підсанкційні та належали російським акціонерам), то вітчизняні Мегабанк, Банк Січ та Ibox Bank не мали критичного впливу на стан економіки країни.

The Centre for Economic Policy Research (CEPR) «Rebuilding Ukraine» (відомий аналітичний центр), дав високу оцінку намаганням влади зберегти та відновити економіку, що допомогло зробити певні кроки по рекапіталізації частини банків, а відповідно — створити сприятливі умови для розвитку фінансового сектору України. 

Що чекає Україну в банківському секторі та з якими труднощами для економіки зіткнеться наша країна?

Більш ефективній роботі аудиторів, які визначать потреби в рекапіталізації окремих банків, заважають воєнні дії, відвідування багатьох комерційних фінансових установ ускладнене, і комплексна та детальна оцінка банківських активів можлива тільки після закінчення війни.

Оскільки наразі аудитори не мають змоги відвідувати багато комерційних приміщень, комплексна та детальна оцінка якості активів (AQR), можлива лише після припинення бойових дій. У випадках припинення військових дій, буде проведено детальну і всебічну перевірку якості активів, і без затримки розпочнеться миттєва рекапіталізація, згідно з підготовленим планом відновлення певного банку. Але, в окремих випадках, початкову рекапіталізацію можна розпочати ще під час війни, якщо банк на момент аудиту вважається прибутковим.

Крім того, після проведення аудиту необхідно буде розробити ефективну систему з врегулювання питання незайнятих кредитів. Наразі керівництвом НБУ розробляються стратегічні підходи до розв'язання таких проблем. Слід зазначити, що національний банк України розуміє, що виникнення незайнятих кредитів не є результатом кризових процесів, а являються прямими наслідками бойових дій та тимчасової окупації окремих областей. В такому разі, повернення кредитів можливе коштом російських активів, заморожених в третіх країнах. Україною обов'язково будуть висунуті претензії до цих активів, і повернені кошти можна зосередити в спеціалізованому агентстві.

Необхідно скористатись досвідом інших країн, які для вирішення післякризових ситуацій створювали аналогічні спеціалізовані агентства. Крім коштів, отриманих від конфіскованих російських активів, цілком імовірно, що знадобляться масштабні вливання капіталу. Зрозуміло, що рекапіталізацію банків можна здійснювати шляхом прямого вливання капіталу, залучення субординованого від уряду боргу, приватних донорів. Цілком дієвим засобом для збалансування фінансової системи коштом акціонерного капіталу, можуть стати схеми податкових стимулів для компаній, охочих збільшити свій капітал. Такі схеми, що наразі впроваджуються в життя — чіткий сигнал міжнародним фінансовим донорам, які повинні розуміти, що Україна готова до змін, що вона відкрита для співпраці. Значна фінансова допомога нашій країні від міжнародних донорів — результат активної плідної роботи дипломатичних урядових інституцій, які направляють свої зусилля на створення позитивного іміджу України, як надійного фінансового партнера.

Але для створення жвавого фінансового ринку капіталу, який сприятиме післявоєнному відновленню, українському уряду доведеться не тільки перевірити баланси вітчизняних банків, але також (за міжнародної підтримки), переглянути чинні структури акціонерів та управління фінансовими установами. Такі кроки передбачають призначення незалежних членів правління, підвищення прозорості роботи банків, запровадження ринкових зарплат, впровадження европейських стандартів андерайтингу. Необхідно провести повну комерціалізацію банківського сектору. Тільки приватизація головних державних банків, яким після закінчення війни належатиме основна частина всіх банківських активів, сприятиме подальшому розвитку банківського сектора України. Відкритість та прозорість діяльності банків посилять (а в деяких випадках — повернуть!) довіру до вітчизняних фінансових установ.

Як кандидат на вступ до ЄС, наша країна зобов'язана узгодити свої закони, що стосуються фінансової діяльності банків, до регулятивних та інституційних європейських норм, що своєю чергою сприятиме довгостроковому стабільному розвитку транскордонної діяльності в Україні. Адаптація українських регулятивних законів до норм ЄС мають дуже важливе значення, і їх відсутність значно впливає на економічний розвиток країни.

Наприклад, відсутність в Україні закону про фінансову заставу та регулятивних важелів управління ринками деривативів, гальмує пожвавленню ринку цінних паперів. Для пожвавлення роботи ринку цінних паперів, потрібно розробити та впровадити певні нормативні акти, що дозволять задовольнити суспільні потреби за рахунок випуску муніципальних та корпоративних облігацій.

До того ж відсутність такого закону не дає Україні отримати юридичного висновку від ISDA (Міжнародної асоціації свопів та деривативів). А прийняття Україною законів стосовно професійної таємниці та конфіденційності, аналогічний діючому в ЄС, надасть можливість українським фінансистам брати участь у спільних з европейцями, органах нагляду та реструктуризації.

Тільки прийняття регулятивних законів, що відповідають нормам ЄС зможе мінімізувати політичні та військові ризики, та отримати великий пул ресурсів від світового банку (MIGA), через спеціалізовані агентства, що забезпечують страхування інвестаційних ризиків.

Важливо! Створення післявоєнної стратегії розвитку фінансового сектору допоможе залучити приватних інвесторів з усього світу в процес відбудови України, виключить політичну невизначеність, що в загалі сприятиме швидкому розвитку української економіки. Перед урядом країни стоїть непроста проблема, але її вирішення для подальшого розвитку країни вкрай важлива.

Повоєнний економічний розвиток України неможливий без фінансування малого бізнесу та фінансової інклюзивності. Адже малий бізнес — це сектор економіки, що створює та відновлює робочі місця, надає населенню засоби до існування. Підтримка від держави вкрай важлива для бізнесменів, які надають різноманітні послуги населенню, створюючи при цьому додаткові робочі вакансії. Для повоєнного періоду, такий розвиток сфери діяльності має неоціненну важливість.

Але без доступного кредитування, розвиток малого та середнього бізнесу в післявоєнний період неможливий. Традиційно, кредитування бізнесу відбувалось через великі державні банки або ж пов'язаних з ними компаніями. До війни спостерігалась тенденція зростання кредитування малих і середніх підприємств з обмеженими можливостями, але без коригування практики кредитування, розвиток цієї сфери діяльності неможливий. Український уряд робив певні кроки, ще до війни запроваджуючи певні програми підтримки малого та середнього бізнесу, зокрема надавав кредитні гарантії та частково компенсуючи відсоткові ставки. Така практика найде продовження і в післявоєнний період, але нагальна вимога сьогодення — перегляд банками практики кредитування, щоб забезпечити свою універсальність та інклюзивність у сфері надання послуг. Сьогодні в країні ефективно працюють надані державою проєкт фінансової підтримки малого та середнього підприємництва.

Що робить уряд і та банки, для утримування стабільного курсу гривні?

Від початку бойових дій банківські активи зросли на 17,9% (до 2,7 трлн грн). Це сталося внаслідок вимушеної емісії гривні з боку Національного банку України. На початкових етапах війни знадобились додаткові кошти для забезпечення бюджетних потреб у воєнних та соціальних видатках. Уряд країни свідомо пішов на такий крок, захищаючи економічну стабільність банківської системи.

Монетарна політика в умовах воєнного стану обумовлюється, на відміну від мирного періоду, особливими цілями та завданнями. Фіксація обмінного курсу, певні обмеження на валютному ринку, розширення інструментів пропозиції ліквідності — такі заходи забезпечують безперебійність функціонування фінансової системи нашої країни. Уряд використовує важелі дозованого фінансування бюджетного дефіциту, приймає мікропруденційні рішення щодо незастосування свого впливу на банки, які порушили економічні нормативи. Але, на жаль, досвіду таких заходів немає, адже жодній країні в сучасних умовах не доводилось трансформувати макроекономічну політику, зважаючи на військову агресію, та намагатись повернути цю політику до довоєнного режиму.

Зважаючи на практичний досвід країн, що виходили зі збройних конфліктів, Україну очікують проблеми прискорення процесу інфляції, деградації фінансового сектора, зростання потреб у фінансуванні.

Щоб мінімізувати негативні наслідки таких проблем, урядом країни прийняті певні міри зі зміцненням курсу гривні. Сьогодні курс гривні зафіксований, що стало вимушеним кроком, який забезпечив макроекономічну стабільність в умовах нестабільності процентної ставки. Номінальна корекція курсу є простим та дієвим технічним засобом вирішувати проблему реального зміцнення національної валюти. Але такий спосіб може призвести до зменшення резервів та погіршення платіжного балансу. Надія на те, що відбудова буде профінансована коштами донорів та отриманням репарацій, не зможе послабити проблему зміцнення обмінного курсу.

Урядом країни розробляються механізми переходу до гнучкості курсу, з одночасним відновленням ролі процентної ставки в реалізації монетарної політики. Діюча процентна ставка в 10-11,5% не є конкурентоспроможна, процес дезінфляції в Україні супроводжуватиметься пошуком нового рівня рівноважного обмінного курсу, і рух ставки вгору має бути істотним.

Сьогодні економіка України витримує шалений натиск негараздів, спричинених війною. Наш ворог прорахувався, розраховуючи на те, що тотальні руйнування та жорстокі вбивства поставлять наш народ на коліна, і країна задихнеться у мороці та холоді. Ні, цього не станеться. За допомогою наших партнерів з усього світу, маючи незламну волю та мужність, наша держава вистояла, її економіку не вдалося знищити.

У всякому разі, подальший макроекономічний вибір буде залежати від нашого народу, його Армії Перемоги, міжнародних фахівців — всіх, хто вірить в краще майбутнє нашої України.